Хто успішний, чоловік чи жінка?

Дискримінація за ознакою статі буває як по відношенню до жінок, так і чоловіків. Напевне, стереотипи, які розповсюджуються у наших родинах, у наших школах, ЗМІ, негативно впливають як на чоловіків, так і на жінок

Уявіть собі світ, у якому панує ґендерна рівність, світ, у якому немає дискримінації, і жінки, на рівні з чоловіками представлені на верхівці влади, світ, у якому більше немає потреби боротися за можливість бути просто людиною, у якому не треба більше доводити своє право займатися улюбленою справою, де тобі ніхто не вказує, у що вдягатися і як правильно годиться проявляти свої емоції, світ, у якому праця поділена навпіл, згідно часу та можливостей, а не згідно твоєї статі….Яким був би такий світ? Якою була б у ньому політика, влада? Загалом – усе суспільство. Наразі сказати про це досить складно, адже ми й досі далекі від такої реальності. На думку експертів, жінки і донині залишаються непропорційно представленими у сфері прийняття рішень, вони заробляють менше, не кажучи вже про те, що над ними тяжіють стереотипи та патріархальні звичаї. Натомість, є певні проблеми й в чоловіків – зокрема, їм дістається “привілей” працювати у закладах із низькою охороною праці, а суспільство традиційно очікує від них прояву “чоловічих” емоцій та обирання “чоловічих” професій.

Тож, як це – бути жінкою/чоловіком в Україні? (з якими проблемами та викликами зіштовхуються представники обох статей у різних сферах свого життя).

Гендер – це комплексне поняття, яке узагальнюює у будденній свідомості визначення понять “жінка” та “чоловік”, “жіноче ” та “чоловіче”, стиль поведінки, рисах характеру, сімейному та соціальному статусі, що відповідають певній статі.

Стать і гендер – поняття нерівноцінні. Стать - біологічна, дається при народженні. Гендер – соціальне, формується від народженя суспільством.

Сім’я і суспільство завдяки соціалізації перетворюють індивіда як істоту біологічну у істоту суспільну. Те, що у чоловіків та жінок різна психологія, багатьма сприймається як вроджена схильність, біологічна природа, а не як результат засвоєння соціальних ролей. Біологічні відмінності між статями очевидні. Чоловіки не можуть народити дитину, вигодувати її грудьми. У всьому світі чоловіки в середньому вищі за жінок за зростом на 7%, мають удвічі більшу м’язову масу, нижчу тривалість життя.

Соціальні норми, які визначають функції , обов’язки чоловіків та жінок у суспільстві, називають гендерними ролями. Щоб відповідати уявленню про власну стать, людина певним чином повинна вдягатись, спілкуватись, поводитись.

Гендерні стереотипи – один із видів соціальних стереотипів, це відносно стійкі, нормативні уявлення про соматичні, психічні і поведінкові особливості представників чоловічої та жіночої статі, які склалися в результаті узагальненого людського досвіду і уявлень про статеві особливості чоловіків і жінок, поширені у суспільстві. Можна сказати, що гендерні стереотипи є одним із різновидів перетвореної форми суспільних відносин, а саме – їхньою персоніфікацією у вигляді образів жіночності ( фемінності) і мужності (маскулінності). Чоловіча роль асоціюється з силою, грубістю, агресивністю, розсудливістю тощо, а жіноча – зі слабкістю, пасивністю, ніжністю, миролюбством, емоційністю.

Відповідно до стереотипу вважається, що чоловік повинен бути витриманим, врівноваженим, неемоційним у стосунках з іншими людьми. Жінка ж може собі дозволити не стримувати почуттів, а при образі може і поплакати. Більша емоційність жінок є одним зі стійких гендерних стереотипів. Для осіб чоловічої статі “пустити сльозу” – означає порушити норму мужності. В результаті у хлопчиків може розвинутися феміфобія , що означає страх перед проявами у себе жіночності.

Тому чоловіки з вираженим підходом до чоловічої ролі можуть вважати, що чоловік не повинен бути емоційним, ні до чого покращувати експресивні якості, удосконалювати розуміння емоцій інших.

Як результат: “природні розбіжності” між чоловіками і жінками ще більше поглиблюються.

Стереотип обмежує людину, заганяє її у певні рамки, часто перешкоджає сам .

Гендерні стереотипи можуть бути хибними, занадто узагальненими.

У цьому випадку вони будуть виконувати консервативну і навіть шкідливу роль, формуючи у підлітків хибне знання про гендерні ролі, неконструктивно впливати на їхню міжособистісну взаємодію і сприяти викривленому сприйняттю чоловіків та жінок та їхніх ролей у суспільстві.

Портрети створені вами, відповідають одній групі стереотипів.

Історично так склалося, що чоловіки завжди займали домінуюче становище у суспільстві. Звичайно у різних культурах, ступінь домінування коливався, але у більшості - чоловіки мали більше прав, мали більше суспільне значення. Вважалося, що жінка – істота слабка і досить безхарактерна, тому вона не може обіймати керівні ролі, не може виконувати провідних ролей у громадському та політичному житті. І хоча історія має багато доказів протилежного, подібні переконання залишались провідними у свідомості людства. Навіть у 20 ст. коли почалися зміни суспільної свідомості, були вчені, які проводили наукові дослідження на підтвердження подібних переконань. Зокрема американські психологи Макобі і Джеклін після клопіткої роботи дійшли висновку, що чоловіки мають розвиненіші лідерські здібності, прагнення і здатність до домінування, схильність до лідерства та вищу активність. За результатами цього ж дослідження жінки виявили якості підпорядкування та пасивність.

Звичайно, частково це так. Але означені вчені не врахували того, що всі перераховані якості виховуються, а оскільки під час виховного процесу ставлення до дівчаток і хлопчиків різне від першого дня життя, то і характери формуються різні.

Результати сучасних досліджень свідчать: хлопчики і дівчатка, жінки і чоловіки не відрізняються за рівнем організаторських та лідерських здібностей. Але представники різних статей демонструють різні методи управління: чоловіки схильні до авторитарного стилю керівництва, а жінки – до демократичного.

Але це не значить, що один тип гірший за інший. В одних випадках необхідним є жорсткий авторитарний метод, в інших – ефективнішим є демократичний.

Але справа в тому, що життя у чоловічому суспільстві, існуючі хибні уявлення та упередження стосовно жінок перешкоджають їм у досягненні успіху.

Але можна полегшити становище. Яким чином?

Якщо інші члени сім’ї хоча б частково знімуть тягар хатньої роботи з жіночих плечей, вона матиме більше часу на саморозвиток, на спілкування з дітьми та родичами. Ну і звичайно на професійний ріст. Через кілька років ви будете створювати власні сім”ї. Матимете дружин та чоловіків. Не секрет, що добробут сім’ї, доброзичливість взаємин між подружжям залежить від того, наскільки схожими є погляди чоловіка і дружини на розподіл домашніх обов’язків.

Гендерні стереотипи.

Існує 4 типи гендерних стереотипів:

Перша група гендерних стереотипів стосується закріплення сімейних та професійних ролей, відповідно до статі. Так, для жінок головними соціальними ролями є сімейні ролі: мати, господиня. Вважається, що жінка може реалізувати себе тільки у сім’ї. Для чоловіка головними ролями є професійні. Вважається, що чоловік зобов’язаний зробити професійну кар’єру і мати змогу матеріально забезпечувати сім’ю. Відповідно до цих уявлень, жінок оцінюють за наявністю сім’ї та дітей, а чоловіків – за професійними успіхами.

Друга група гендерних стереотипів пов’язана з відмінностями у змісті праці. Сфера жінок – це емоційна діяльність, яка має обслуговуючий та виконавчий характер праці. Виробнича сфера – це сфера діяльності для чоловіка, де головними є творчість, влада, сила.

Третя група гендерних стереотипів – це стереотипи чоловічності і жіночності. Відповідно до цих стереотипів, чоловікам та жінкам приписують певні психологічні якості та властивості особистості, які можуть не відповідати дійсності.

Четверта група гендерних стереотипів – це стійкі уявлення що стосуються зовнішності, фізичної привабливості представників обох статей.

Прояви гендерної нерівності у побутовій сфері

Вчені підрахували, що жінка в середньому витрачає на сімейні справи у – 6-8 разів більше часу, ніж чоловік. Прибиранням квартири займається понад 80% жінок і 20 % чоловіків. Допомагають дітям у підготовці шкільних завдань понад 70% жінок і лише 10 % чоловіків. Особливо помітні відмінності між статями у використанні поза робочого часу. Так, приготування їжі забирає у жінок 10-12 годин на тиждень. У чоловіків же година-півтори. Купівля продуктів у жінок забирає 4 години часу, а у чоловіків – півгодини на тиждень. Прання у жінок забирає 4 години на тиждень, а у чоловіків – 15-20 хв. Жінка несе подвійне навантаження, крім роботи виконує ще велику кількість домашніх обов’язків. Становище сільських жінок ще важче, бо вони несуть потрійне навантаження. Упродовж дня, сільська жінка в середньому може лише 16 хв. Часу присвятити дітям, бо більше просто немає.

Хто успішний, чоловік чи жінка?

​